невсипуще
НЕВСИПУ́ЩЕ. Присл. до невсипу́щий.
Працював він, справді, невсипуще. Де у нього тільки та сила бралася! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 313).
Словник української мови (СУМ-11)НЕВСИПУ́ЩЕ. Присл. до невсипу́щий.
Працював він, справді, невсипуще. Де у нього тільки та сила бралася! (Цюпа, Назустріч.., 1958, 313).
Словник української мови (СУМ-11)