невсипучий
НЕВСИПУ́ЧИЙ, а, е. Те саме, що невсипу́щий.
Стоїмо на вахті ми в дорозі, Невсипучі хлопці моряки (Забашта, Квіт.., 1960, 147);
Настя, невсипуча хазяйка, щира мати, тілько й знає, що клопочеться (Мирний, IV, 1955, 69);
Складна, невсипуча робота кликала керівників області за Десну (Шер., В партиз. загонах, 1947, 8);
[Олена:] Знов невсипуче щоденне бідування заятриться в душі незгоєною болячкою.. Тяжко жити у світі з щирим коханням? (Кроп., І, 1958, 451).
Словник української мови (СУМ-11)