невсипуче

НЕВСИПУ́ЧЕ. Присл. до невсипу́чий.

Правда, що й сама вона невсипуче працює (Мирний, IV, 1955, 213).

Значення в інших словниках

1. невсипуче — невсипу́че прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невсипуче — Присл. до невсипучий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невсипуче — НЕВСИПУ́ЧЕ. Присл. до невсипу́чий. Правда, що й сама вона невсипуче працює (Панас Мирний).  Словник української мови у 20 томах