невстидливий
НЕВСТИ́ДЛИ́ВИЙ, а, е, заст.
Безсоромний (про людину).
А ти, Єво, невстидлива! (Сл. Б. Грінченка);
Звідти, з багн [багон] магнатських, і вона [графиня] Випливла, вродлива.., Невстидливим чаром чарівна (М. Бажан);
// Власт. такій людині.
– А я чумак невстидливий (з легенди).
Словник української мови (СУМ-20)