невстигаючий
НЕВСТИГА́ЮЧИЙ, а, е.
Який погано вчиться, відстає від інших.
Учити учнів без двійок, без відставання – значить виховувати їх, бо саме з числа невстигаючих школярів суспільство спершу одержує так званих важковиховуваних підлітків, а далі і правопорушників (з наук.-попул. літ.);
// у знач. ім. невстига́ючий, чого, ч.; невстига́юча, чої, ж. Той (та), що погано вчиться.
Дитина не вчить предмет, бо нецікаво, але ж нецікаво саме тому, що не вчить! Так і переходить учень у розряд невстигаючих (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)