1. Словник української мови у 20 томах

невстигаючий

НЕВСТИГА́ЮЧИЙ, а, е.

Який погано вчиться, відстає від інших.

Учити учнів без двійок, без відставання – значить виховувати їх, бо саме з числа невстигаючих школярів суспільство спершу одержує так званих важковиховуваних підлітків, а далі і правопорушників (з наук.-попул. літ.);

// у знач. ім. невстига́ючий, чого, ч.; невстига́юча, чої, ж. Той (та), що погано вчиться.

Дитина не вчить предмет, бо нецікаво, але ж нецікаво саме тому, що не вчить! Так і переходить учень у розряд невстигаючих (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невстигаючий — невстига́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невстигаючий — (учень) відсталий, слабенький, далеко не перший, не з першої десятки. Словник синонімів Караванського
  3. невстигаючий — -а, -е. Який погано вчиться, відстає від інших. || у знач. ім. невстигаючий, -чого, ч.; невстигаюча, -чої, ж. Той (та), що погано вчиться. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невстигаючий — НЕВСТИГА́ЮЧИЙ, а, е. Який погано вчиться, відстає від інших. Якщо в групі чи підгрупі є невстигаючі учні, то для навчання їх застосовують індивідуальну форму, додаткові інструктажі тощо (Методи викл. фрез. спр., 1958, 213); // у знач. ім. Словник української мови в 11 томах