невідворотний
НЕВІДВОРО́ТНИЙ, а, е.
Якого не можна відвернути, якому не можна перешкодити здійснитися; який неодмінно має відбутися, настати.
– За невмолимими, невідворотними законами життя, на яких тримається світ, сонце переможе ніч (С. Чорнобривець);
– Що думали при дворі? Хіба не знали, що війна з Бонапартом невідворотна? (П. Кочура);
Отямся, схаменись! Поглянь навколо: бачиш, Що діє з іншими невідворотний час? (В. Мисик);
// у знач. ім. невідворо́тне, ного, с. Те, чого не можна відвернути, чому не можна перешкодити здійснитися.
Не можуть вони бути разом, бо сталося в їхньому житті невідворотне (П. Загребельний).
Словник української мови (СУМ-20)