невідкритий
НЕВІДКРИ́ТИЙ, а, е.
1. Із закритим отвором; закоркований.
– Шампанського..! – викрикнув один із офіцерів і простяг руку до невідкритої пляшки (Григорій Тютюнник).
2. Прихований від кого-небудь; невідомий комусь.
Дьяконову .. інколи здається, що Оленчук не все йому договорює, що є в нього на думці щось своє, невідоме, невідкрите Дьяконову (О. Гончар);
Треба шукати в глибині душі таємничу перлину. А то ми ковзаємося по поверхні, помічаємо лише те, що впадає в очі, а приховані скарби серця залишаються невідкриті, невикористані, забуті (О. Бердник).
Словник української мови (СУМ-20)