невідкличний
НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал.
Незмінний.
– Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (І. Франко);
На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно, побачивши в її очах невідкличне рішення покінчити якнайскоріше розмову (Юліан Опільський).
Словник української мови (СУМ-20)