невідкличний
НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Незмінний.
— Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (Фр., VIII, 1952, 38);
На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно, побачивши в її очах невідкличне рішення покінчити якнайскоріше розмову (Оп., Іду.., 1958, 121).
Словник української мови (СУМ-11)