невідкличний
НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал.
Незмінний.
– Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (І. Франко);
На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно, побачивши в її очах невідкличне рішення покінчити якнайскоріше розмову (Юліан Опільський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невідкличний — невідкли́чний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- невідкличний — Невідкли́чний. Неминучий, незмінний, необхідний, конечний. Жаден труд, жадна праця для Вас мені не затяжкі, щодо гумових панчіх, то я їх можу виміняти, то умова. Отже, ще нічого не є невідкличне (Арт., 16. VI. 1934) // порівн. пол. nieodzowny — необхідний, конечний, неминучий, незмінний. Українська літературна мова на Буковині
- невідкличний — г., невідворотний, НЕМИНУЧИЙ, НЕЗМІННИЙ, ОБОВ'ЯЗКОВИЙ, ОСТАТОЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
- невідкличний — -а, -е, зах. Неминучий, невідворотний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невідкличний — НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Незмінний. — Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (Фр., VIII, 1952, 38); На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно... Словник української мови в 11 томах