1. Українська літературна мова на Буковині

невідкличний

Невідкли́чний. Неминучий, незмінний, необхідний, конечний. Жаден труд, жадна праця для Вас мені не затяжкі, щодо гумових панчіх, то я їх можу виміняти, то умова. Отже, ще нічого не є невідкличне (Арт., 16. VI. 1934)

// порівн. пол. nieodzowny — необхідний, конечний, неминучий, незмінний.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невідкличний — невідкли́чний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. невідкличний — г., невідворотний, НЕМИНУЧИЙ, НЕЗМІННИЙ, ОБОВ'ЯЗКОВИЙ, ОСТАТОЧНИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. невідкличний — -а, -е, зах. Неминучий, невідворотний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невідкличний — НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Незмінний. – Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (І. Франко); На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно... Словник української мови у 20 томах
  5. невідкличний — НЕВІДКЛИ́ЧНИЙ, а, е, діал. Незмінний. — Вже я повчав їх [мужиків], і толкував.., і поясняв, що цісарське слово невідкличне (Фр., VIII, 1952, 38); На її лиці стояв вираз поваги, і кожний, лише не Власт, замовк би був негайно... Словник української мови в 11 томах