невідчужуваний
НЕВІДЧУ́ЖУВАНИЙ, а, е, юр.
Який не підлягає відчуженню на основі певного закону.
В декларації говорилось: “Всі люди створені рівними. Всіх їх творець обдарував невідчужуваними правами, до числа яких належать: життя, свобода і прагнення до щастя” (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)