невідчужуваний
НЕВІДЧУ́ЖУВАНИЙ, а, е, юр.
Який не підлягає відчуженню на основі певного закону.
В декларації говорилось: “Всі люди створені рівними. Всіх їх творець обдарував невідчужуваними правами, до числа яких належать: життя, свобода і прагнення до щастя” (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невідчужуваний — невідчу́жуваний прикметник Орфографічний словник української мови
- невідчужуваний — -а, -е, юр. Якого не можна відчужити (див. відчужувати 2)). Великий тлумачний словник сучасної мови