невідчутний
НЕВІДЧУ́ТНИЙ, а, е.
Якого важко або зовсім неможливо відчути.
Яка це розкіш: стрибнути в холодну воду, від якої забиває дух, тіло робиться невідчутним, а мускули – всемогутніми (Ю. Смолич);
Щось нове, зовсім непомітне і навіть невідчутне зародилось у камері (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)