невільний
НЕВІ́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Залежний від кого-небудь, гноблений, поневолюваний кимсь.
Життя йшло, а було в житті тому і кайданів, і голоду, і холоду, і всього, що мусить зазнати співак невільного народу (М. Коцюбинський);
Малим невільним хлоп'ям, “козачком” вивіз його [Тараса] пан (О. Іваненко);
// Позбавлений волі, свободи (про країну, край, і т. ін.).
Летів я ще через немало невільних сторін, бачив, як люди стогнали в ярмі (Леся Українка);
// іст. Який перебуває у кріпосній залежності; нерозкріпачений.
А то – як-таки: одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили!. а тепер: одні – вільні, другі –невільні! (Панас Мирний);
// Який здійснюється не з власної волі; примусовий.
І поведуть її [Христю], і оддадуть чужим людям на працю важку та невільну (Панас Мирний);
// у знач. ім. неві́льний, ного, ч. Той, хто позбавлений волі, свободи.
[Ратибор (сідає поряд):] Нам давно чути, брате, Що сам себе невільним ти зовеш, Що служиш ти, виходить, супостату (І. Кочерга).
2. з інфін. У якого немає можливості, умов для здійснення чого-небудь.
Глухо скрізь, холодно, темно; Смерть повіває могильна... Щастя я прагнув даремно: Ти його дати невільна (П. Грабовський);
Невільна вона розпоряджатися собою як завгодно. Крім власних бажань, є ще й почуття обов'язку... (І. Цюпа).
3. Який здійснюється незалежно від чиєї-небудь волі і свідомості; мимовільний.
Замовк, нарешті, той, що сміявся. Востаннє оглядається на свої невільні діяння... (О. Довженко).
4. Позбавлений свободи дій, залежний від чого-небудь або від певних обставин.
Проникнення пристрасті робить людину невільною, одержимою, оскільки пристрасті суть “держимості” різної міри і сили (з наук.-попул. літ.);
Людина в черзі – .. Це – істота принижена, ображна, невільна (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)