невільник
НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч.
1. Те саме, що раб.
Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка);
Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Куліш).
2. Той, кого взяли в полон або насильно поневолили.
– Хто там у вагоні? – обережно запитує Панько .. – Невільники... Женуть до Німеччини... (Ю. Яновський);
Багато невільників втікало ще по дорозі.., як тільки ешелони заходили в лісисті місця України (В. Логвиненко);
// Ув'язнений, арештант.
Невольник кайданами дзвоне [дзвонить] Та куряву шляхом зрива (П. Грабовський);
Йому не доводилось труситися над тюремною пайкою.., обрізаною до крихти пайкою хліба, що належалась “зекові”, контрикові, табірному невільникові (А. Дімаров);
* У порівн. Тоскно, мов невільник із тюрми, дивлюся в сіру каламуть (В. Речмедін).
3. Той, хто перебуває під владою кого-, чого-небудь і позбавлений свободи.
Князі та їх бояри силуються ослабити і розірвати громадські вільні порядки по селах, щоб опісля роз'єднаних і розрізнених людей тим легше повернути в невольників і слуг (І. Франко);
Йому [людському роду] давало особливе вдоволення зробити своїм рабом і невільником дикого звіра і вільного птаха, зломити його горду волю .. щоб потім зробити його символом пониження і зневаги (М. Грушевський);
* У порівн. Гість – як невільник, де посадять, там і сидить (прислів'я).
Словник української мови (СУМ-20)