невільництво
НЕВІ́ЛЬНИЦТВО, а, с.
Стан підлеглості, залежності; становище невільника.
Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби..! (П. Грабовський);
До невільництва він, звичайно, звик, бачачи щодня тисячі бранців (З. Тулуб).
Словник української мови (СУМ-20)