невільницький
НЕВІ́ЛЬНИЦЬКИЙ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до неві́льник, нево́льник.
З вікон визирали, мов привиддя, якісь бліді, невільницькі обличчя (Леся Українка);
Шарпнувся крик із наболілої невільницької душі: Чом не йдете визволяти Нас з тяжкої неволі? (А. Головко).
2. Стос. до невільника, власт. йому.
– Надивилися ми там [в Синопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (З. Тулуб);
Перед його [Йосипа] очима носилося господарське щастя: весела жінка, щебетливі діти .. ззаду визирала бурлацька, невольницька доля (Панас Мирний);
// Присвячений невільникам.
[Принцеса:] Не день, не два його покривало я шовком шила, а золотом робила у неволі, співаючи невільницькі пісні (Леся Українка);
Його [кобзаря] кобза не вгамувалась: переносила невольницькі думи од міста до міста .. розбуркувала приголомшений народ (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)