невільниця
НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЯ, і, ж.
Жін. до неві́льник, нево́льник.
[Маруся:] Я мусила потуречитись, бо я ж невольниця, бо я ж куплена на базарі за гроші (І. Нечуй-Левицький);
Везуть їх, невільниць, на ринок рабинь (І. Нехода);
Біля двох років .. її муж протримав на замку в Олеську молоду невільницю туркеню (Іван Ле);
[Русалка (пручаючись):] З якого часу тут русалки стали невільницями в озері? (Леся Українка);
Чому я така нещасна? Чому я така невольниця у твого тата? (А. Крушельницький).
Словник української мови (СУМ-20)