невільниця

НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до неві́льник, нево́льник.

[Маруся:] Я мусила потуречитись, бо я ж невольниця, бо я ж куплена на базарі за гроші (Н.-Лев., II, 1956, 454);

Везуть їх, невільниць, на ринок рабинь (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 125);

Біля двох років.. її муж протримав на замку в Олеську молоду невільницю туркеню (Ле, Хмельницький, І, 1957, 171);

[Русалка (пручаючись):] З якого часу тут русалки стали невільницями в озері? (Л. Укр., III, 1952, 192);

Чому я така нещасна? Чому я така невольниця у твого тата? (Круш., Буденний хліб.., 1960, 107).

Значення в інших словниках

1. невільниця — неві́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. невільниця — заст. невольниця, -і. Жін. до невільник, невольник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невільниця — НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до неві́льник, нево́льник. [Маруся:] Я мусила потуречитись, бо я ж невольниця, бо я ж куплена на базарі за гроші (І. Нечуй-Левицький); Везуть їх, невільниць, на ринок рабинь (І. Нехода); Біля двох років ..  Словник української мови у 20 томах
4. невільниця — РАБИ́НЯ, РАБА́, НЕВІ́ЛЬНИЦЯ, НЕВО́ЛЬНИЦЯ заст. Танцює, — бо серце гаряче, — Маленька рабиня Бану (Я. Шпорта); Бабуся твоя була рабою (Д. Павличко); Плачем великим ридали невільниці чорні (Леся Українка). — Пор. 1. раб.  Словник синонімів української мови
5. невільниця — Неві́льниця, -ці, -цею; -ниці, -ниць  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. невільниця — Невільниця, -ці ж. Невольница, рабыня. Слухай, пані турчинова, привівем ті невільницю, аж із Польщі робітницю. АД. І. 290.  Словник української мови Грінченка