невільницький

НЕВІ́ЛЬНИЦЬКИЙ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до неві́льник, нево́льник.

З вікон визирали, мов привиддя, якісь бліді, невільницькі обличчя (Л. Укр., І, 1951, 236);

Шарпнувся крик із наболілої невільницької душі: Чом не йдете визволяти Нас з тяжкої неволі? (Головко, І, 1957, 62).

2. Стос. до невільника, власт. йому.

Козаки вчинили ряд успішних походів на татарські й турецькі міста-фортеці, що були одночасно й головними невольницькими ринками (Життя і тв. Т. Г. Шевченка, 1959, 72);

— Вірно казав тут товариш доповідач, що як за ними [самостійниками] піти, то не минути нам невільницького життя (Гончар, II, 1959, 190);

— Надивилися ми там [в Сінопі] на всячину: і на сади райські, і на палаци башів, і на муки невільницькі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 61).

Значення в інших словниках

1. невільницький — неві́льницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невільницький — див. РАБСЬКИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. невільницький — заст. невольницький, -а, -е. 1》 Прикм. до невільник, невольник. Невільницький ринок. 2》 Стос. до невільника, власт. йому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невільницький — НЕВІ́ЛЬНИЦЬКИЙ, заст. НЕВО́ЛЬНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до неві́льник, нево́льник. З вікон визирали, мов привиддя, якісь бліді, невільницькі обличчя (Леся Українка); Шарпнувся крик із наболілої невільницької душі: Чом не йдете визволяти Нас з тяжкої неволі?...  Словник української мови у 20 томах
5. невільницький — Неві́льницький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. невільницький — Невільницький, -а, -е Невольническій, рабскій.  Словник української мови Грінченка