невільництво
НЕВІ́ЛЬНИЦТВО, а, с. Стан підлеглості, залежності; становище невільника.
Згинь, невільництво, геть! Я не хочу ганьби..! (Граб., І, 1959, 469);
До невільництва він, звичайно, звик, бачачи щодня тисячі бранців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 264).
Словник української мови (СУМ-11)