невільник —
[неив’іл'ниек] -ка, м. (на) -ков'і/-ку, мн. -кие, -к'іў
Орфоепічний словник української мови
невільник —
заст. невольник, -а, ч. 1》 Те саме, що раб. 2》 Той, кого взяли в полон або насильно поневолили. || заст. Ув'язнений, арештант. 3》 Людина, яка перебуває під владою кого-, чого-небудь, позбавлена свободи.
Великий тлумачний словник сучасної мови
невільник —
НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Леся Українка); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П. Куліш).
Словник української мови у 20 томах
невільник —
В'Я́ЗЕНЬ (той, хто перебуває в ув'язненні), УВ'Я́ЗНЕНИЙ, АРЕШТА́НТ, АРЕШТО́ВАНИЙ, НЕВІ́ЛЬНИК, ТЮРЯ́ЖНИК розм., КРИМІНА́ЛЬНИК заст., ОСТРО́ЖНИК заст., НЕВО́ЛЬНИК заст. Думали невдовзі налетіти на гестапівську тюрму і визволити в'язнів (А.
Словник синонімів української мови
невільник —
НЕВІ́ЛЬНИК, заст. НЕВО́ЛЬНИК, а, ч. 1. Те саме, що раб. Ходить [віла] скрізь по вулицях, майданах, де стоять невільники на продаж, та шукає свого побратима (Л. Укр., І, 1951, 390); Петро положив йому гаман грошей за пазуху на викуп невольника з неволі (П.
Словник української мови в 11 томах
невільник —
Невільник, -ка м. Невольникъ, рабъ; заключенный въ тюрьму. Гість — невільник: де посадять, там і сиди. Ном. № 11943. ум. невільничок.
Словник української мови Грінченка