неголосний

НЕГОЛОСНИ́Й, а́, е́.

Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добре чути; тихий.

Десь біля стайні зачулась чиясь хода, неголосна мова, потім жіночий придушений сміх (В. Винниченко);

Довкола стояла тиша, тільки здалеку з-за Дніпра чулося неголосне татакання одинокого кулемета (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. неголосний — неголосни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неголосний — -а, -е. Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добре чути; тихий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. неголосний — ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А.  Словник синонімів української мови
4. неголосний — НЕГОЛОСНИ́Й, а́, е́. Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добре чути; тихий. Розмова йшла поважна, неголосна (Н.-Лев., III, 1956, 11); Ляскіт був неголосний, і в човні ніхто не міг догадатися, що це Глоба перший раз вистрілив у Васину біляву голівку (Собко, Скеля.., 1961, 130).  Словник української мови в 11 томах