1. Словник української мови у 20 томах

неголосний

НЕГОЛОСНИ́Й, а́, е́.

Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добре чути; тихий.

Десь біля стайні зачулась чиясь хода, неголосна мова, потім жіночий придушений сміх (В. Винниченко);

Довкола стояла тиша, тільки здалеку з-за Дніпра чулося неголосне татакання одинокого кулемета (С. Голованівський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. неголосний — неголосни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. неголосний — -а, -е. Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добре чути; тихий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. неголосний — ТИ́ХИЙ (який звучить слабо, несильно), СЛАБКИ́Й, СЛАБИ́Й, НЕГОЛОСНИ́Й, НЕГУЧНИ́Й (не дуже гучний); ГЛУХИ́Й, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПІВГОЛОСНИ́Й (який нечітко чується). Іззаду ще тупіт у темряві, мов бігло двоє. Враз стихло, потім свист тихий (А. Словник синонімів української мови
  4. неголосний — НЕГОЛОСНИ́Й, а́, е́. Який не дуже сильно звучить, якого не дуже добре чути; тихий. Розмова йшла поважна, неголосна (Н.-Лев., III, 1956, 11); Ляскіт був неголосний, і в човні ніхто не міг догадатися, що це Глоба перший раз вистрілив у Васину біляву голівку (Собко, Скеля.., 1961, 130). Словник української мови в 11 томах