негучно

НЕГУ́ЧНО.

Присл. до негучни́й.

Десь далеко торохтів на рейках поїзд. І негучно шумів завод (Ю. Шовкопляс);

У вікно знадвору хтось постукав. Спочатку негучно, за хвилинку, – гучніше, тривожно (Ю. Смолич);

Є подвиги такі, що лежать на поверхні, всім видні, а є такі, що вчинені зовсім негучно, майже непомітно, наодинці з власним сумлінням (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. негучно — негу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. негучно — Присл. до негучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. негучно — ТИ́ХО, СЛА́БКО, СЛА́БО, НЕГО́ЛОСНО, НЕГУ́ЧНО, ГЛУ́ХО, ПРИГЛУ́ШЕНО, МО́ВЧКИ (без розмов, без співів); НИ́ШКОМ, НИ́ШКОМ-ТИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ розм., ЗНИ́ШКА розм., ТИХЦЕ́М розм.  Словник синонімів української мови
4. негучно — НЕГУ́ЧНО. Присл. до негучни́й. Десь далеко торохтів на рейках поїзд. І негучно шумів завод (Шовк., Інженери, 1956, 107); У вікно знадвору хтось постукав. Спочатку негучно, за хвилинку, — гучніше, тривожно (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 262).  Словник української мови в 11 томах