недалеко
НЕДАЛЕ́КО.
1. Присл. до недале́кий 1, 2.
Недалеко стояла якась дівчинка на лижах і глузувала з мене (Л. Смілянський);
Недалеко до півночі з його [шинку] вийшло два чоловіки (Панас Мирний);
// На невелику віддаль.
Соломія міркувала, що, коли брати у ліву руку, плавні мусять швидко скінчитися, бо в той бік вони простяглись недалеко (М. Коцюбинський);
// у знач. пред. На невеликій віддалі.
[Олена:] Мамо, не сумуйте, Андрій вже недалеко! Ось-ось незабаром він прийде!.. (М. Кропивницький);
// у знач. пред. Недовго, скоро.
Видно було, що недовго вже до сходу сонця, недалеко вже світло (І. Франко);
Ще ніч – а недалеко й до світання (П. Тичина).
2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при назві предметів, живих істот, на невеликій відстані від яких щось міститься, відбувається і т. ін.
Засіли вони [парубки] недалеко панських будинків, .. а як смеркло, підібрались під самі вікна (Марко Вовчок);
Недалеко доріжки, нагнувшись, нишпорила під деревом жінка .. Збирала гриби (Олесь Досвітній).
Словник української мови (СУМ-20)