недалекий
НЕДАЛЕ́КИЙ, а, е.
1. Який міститься, відбувається, розташований і т. ін. на невеликій відстані від кого-, чого-небудь; близький.
Через рік пан Хоцінський вже спевнив своє слово, знайшов Ясеві краще місце в недалекому селі (І. Нечуй-Левицький);
Несподівано брязнуло вікно .. Разом із тим стало чути шум і гострий гамір недалекої юрби (С. Васильченко);
Раптом все це: і недалеку розмову, й густі вечорові сутінки – прорізав голосний жіночий крик (М. Олійник);
// Невеликий за відстанню; короткий.
До города дорога й недалека, Не забари́ться б перейти (Л. Глібов);
Отак би все життя їздив би [хлопчик]. Жаль, що тільки недалека дорога до дядька Тимофія (М. Стельмах).
2. Який відбувався, здійснювався і т. ін. недавно; недавній.
Ще в недалекому минулому спостерігалося велике збільшення чисельності населення у країнах Азії, Латинської Америки та Африки (із журн.);
// Який скоро відбудеться, здійсниться, настане і т. ін.
– Я вже підготовив собі чимало однодумців, які згодяться нам у недалекій боротьбі (Д. Бедзик);
По той бік берега .. раптом плеснуло щось серед нічної тиші, певно, безсонна щука грає у воді, відчуваючи недалекий світанок (І. Цюпа).
3. перен. Розумово обмежений, відсталий; нерозумний.
Оцей проноза й підлиза держав тепер цілий повіт у своїх руках, заправляючи ним по своїй хіті, замість недалекого й ледачого “предводительського синка” (Панас Мирний);
Татьяна воїстину недалека дівчина, типічна типова міщаночка з обмеженим світоглядом (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)