недавній

НЕДА́ВНІЙ, я, є.

1. Який відбувся, здійснився і т. ін. не дуже давно, у недалекому минулому.

Пам'ять уперто малювала недавню пригоду (М. Коцюбинський);

Зразу згадала, [мати] оту недавню з сином розмову про заробітки (А. Головко);

// Який безпосередньо передував чому-небудь; попередній.

Я пив цю воду, чисту і терпку, В недавній рік уперше на віку (Я. Шпорта);

// Який існує небагато часу; новий.

Широкі шрами, уже підживші, перетиналися недавніми, що мов серпом були порізані, червоніли і ятрилися (Панас Мирний);

В нього друзі зовсім ще недавні, Між солдатів – газетяр-солдат (Т. Масенко);

Стоїть над морем місто рибаків .. Воно таке недавнє, молоде, Що в ньому навіть цвинтаря нема ще (Д. Павличко);

// у знач. ім. неда́внє, нього, с. Минуле життя, минулі події і т. ін., що відбувалися незадовго до сучасних.

– А ти співай про недавнє. Співай про бої, співай про січу (Панас Мирний);

За коротку мить промайнуло перед Данилом недавнє (О. Копиленко).

2. Який був ким-небудь у недалекому минулому.

Пишався [екзаменатор] тим, що він, недавній студент, вирішує зараз долю цих хлопців і дівчат, які прийшли з наміром вчитися в стінах того університету, в якому провчився він п'ять років і тепер став аспірантом (І. Цюпа);

Недавнім гімназистам, польським паничам молодецьким, а теперішнім уланам, далебі, приємно було позирати на цих наляканих людей (Д. Бедзик);

// Якого зазнав хто-небудь у недалекому минулому (перев. про почуття).

І так зразу гірко стало, так важко, лихо знову пак надавило на її душу – мов недавньої радості і не було (Панас Мирний);

Вже за хвилину брати весело розмовляли, і від недавнього суму на обличчі Валі не лишилося і сліду (Ю. Збанацький);

– Порядок був... – Я відчув, як у мені забурчакувала недавня кривда. – Був! І на Соловках – теж... (Р. Іваничук).

Неда́внє мину́ле див. мину́лий;

Неда́вній час див. час.

○ (1) У неда́вньому [мину́лому], у знач. присл. – недавно.

Ще в недавньому блискучий гвардійський капітан, .. опинився він, Петро Петрович Шагін, у далекому Забайкаллі (Ю. Мушкетик);

Цей товариш Курінний в недавньому минулому десь на Півночі на підводнім човні плавав (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. недавній — неда́вній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недавній — Нещодавній; (друг) новий; (випадок) свіжий, останній; (- минуле) близький, недалекий.  Словник синонімів Караванського
3. недавній — див. свіжий  Словник синонімів Вусика
4. недавній — [неидаўн'ій] м. (на) -н'ому/-н'ім; ж. -н'а; с. -н'еи; мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
5. недавній — -я, -є. 1》 Який відбувся, здійснився і т. ін. не дуже давно, у недалекому минулому. || Який безпосередньо передував чому-небудь; попередній. || Який існує небагато часу; новий. || у знач. ім. недавнє, -нього, с. Минуле життя, минулі події і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. недавній — БЛИЗЬКИ́Й (про майбутні дати, час, події і т. ін. — який незабаром наблизиться, здійсниться; про минулі події і т. ін. — який нещодавно відбувся і т. ін.); НЕДАЛЕ́КИЙ, НЕДА́ЛЬНІЙ рідко (при меншому ступені близькості).  Словник синонімів української мови
7. недавній — Неда́вній, -ня, -нє  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. недавній — НЕДА́ВНІЙ, я, є. 1. Який відбувся, здійснився і т. ін. не дуже давно, у недалекому минулому. Пам’ять уперто малювала недавню пригоду (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
9. недавній — Недавній, -я, -є Недавній. Так ти ще й битись! — скрикнула крамариха на недавню свою товаришку. Мир. Пов. II. 70.  Словник української мови Грінченка