недбало
НЕДБА́ЛО.
Присл. до недба́лий.
А тая жінка в фіалковій сукні, – Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний (Леся Українка);
Недбало він своєю сокирою блискучою цюкав (Марко Вовчок);
Я часто й глибоко затягувався, недбало вицвіркуючи куточками уст важкий, жовтий дим (В. Дрозд);
Тепер цей самий Санько Паскуда недбало розвалився в кріслі слідчого районної поліції (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)