недбало
НЕДБА́ЛО. Присл. до недба́лий.
Недбало він своєю сокирою блискучою цюкав (Вовчок, І, 1955, 203);
Тепер цей самий Санько Паскуда недбало розвалився в кріслі слідчого районної поліції (Збан., Єдина, 1959, 66);
А тая жінка в фіалковій сукні,— Недбало вбрана, груди впалі, погляд Скляний (Л. Укр., IV, 1954, 117).
Словник української мови (СУМ-11)