неделікатний

НЕДЕЛІКА́ТНИЙ, а, е.

1. Неввічливий, грубуватий у поведінці, діях і т. ін.; нетактовний.

Саня не любила Селаброса за те, що він був трохи неделікатний в словах і говорив часом неприємне паннам (І. Нечуй-Левицький);

Да помовчи-бо! Ну й людина ж неделікатна... Нема інтелігентності й на гріш (О. Довженко).

2. Який свідчить про відсутність тактовності.

Турман ще зроду не чула такої шерсткої розмови, бо звикла слухать тільки хвальбу своєму ділу. Такі речі здались їй дуже неделікатними (І. Нечуй-Левицький);

Не храм краси, а чисто тобі вулик, повний непокійного дзижчання трутнів. Бо, де ж пак, на улюбленого бога їхньої творчості зроблено такий неделікатний виступ (В. Винниченко).

Значення в інших словниках

1. неделікатний — неделіка́тний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. неделікатний — див. грубий  Словник синонімів Вусика
3. неделікатний — -а, -е. 1》 Неввічливий, грубуватий у поведінці; нетактовний. 2》 Який свідчить про відсутність тактовності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. неделікатний — НЕТАКТО́ВНИЙ (який поводиться без такту, без почуття міри дозволеного й пристойного в стосунках з іншими; який свідчить про відсутність такту в кого-небудь), БЕЗТА́КТНИЙ, БЕЗТАКТО́ВНИЙ рідше; НЕКОРЕ́КТНИЙ (не досить ввічливий і стриманий)...  Словник синонімів української мови
5. неделікатний — НЕДЕЛІКА́ТНИЙ, а, е. 1. Неввічливий, грубуватий у поведінці; нетактовний. Саня не любила Селаброса за те, що він був трохи неделікатний в словах і говорив часом неприємне паннам (Н.-Лев., V, 1966, 150). 2. Який свідчить про відсутність тактовності.  Словник української мови в 11 томах