недобір
НЕДОБІ́Р, бо́ру, ч., кого, чого і без прям. дод.
Не доведена до встановленої норми, межі, необхідного, очікуваного і т. ін. кількість кого-, чого-небудь.
– Кажуть, у юридичному недобір? Може, забрати документи і поїхати туди, доки не пізно? (Григорій Тютюнник);
У силосуванні не можна прогаяти ні дня, ні години: найменше запізнення – це недобір кормів, погіршення їх якості, а значить – недобір тваринницької продукції (з навч. літ.);
// Неодержана, незібрана частина чого-небудь.
З бункера комбайна виходило на вісім центнерів пшениці менше, ніж зараз. – Вісім центнерів недобору з гектара! – захвилювався Іван Луціянович (П. Оровецький).
Словник української мови (СУМ-20)