недовідомий
НЕДОВІДО́МИЙ, а, е, розм.
Який важко пояснити, зрозуміти; незрозумілий, підсвідомий.
[Маруся:] А все ж якийсь невідомий смуток На серці ще зістався (В. Самійленко);
Дрімав Донець в легкім тумані, А я блукав над ним вночі В недовідомому жаданні, Немов чудес яких ждучи (Микола Чернявський);
// рідко. Невідомий.
Може, недовідомий ворог, упереджений його [жандарма] криком, чатує вже на нього (І. Франко);
Мене якась недовідома сила одвернула од його [нього] (О. Кониський).
Словник української мови (СУМ-20)