недовідомий
НЕДОВІДО́МИЙ, а, е, розм. Який важко пояснити, зрозуміти; незрозумілий, підсвідомий.
[Маруся:] А все ж якийсь невідомий смуток На серці ще зістався (Сам., II, 1958, 21);
Дрімав Донець в легкім тумані, А я блукав над ним вночі В недовідомому жаданні, Немов чудес яких ждучи (Черн., Поезії, 1959, 201);
// рідко. Невідомий.
Може, недовідомий ворог, упереджений його [жандарма] криком, чатує вже на нього (Фр., II, 1950, 29).
Словник української мови (СУМ-11)