недоліток
НЕДО́ЛІТОК, тка, ч.
1. Юнак чи дівчина, що не досягли повноліття; підліток.
– Була [Орина] нічого, а тепер, кажу вам, не знаю, а Текля ще недоліток (А. Свидницький);
– Якщо вже ти недоліткові дозволяєш любовні шури-мури, то хай на мотоцикл та й жене собі на побачення (О. Гончар).
2. перен., зневажл. Уживається як лайлива, презирлива назва недостойної, розбещеної, малорозвиненої і т. ін. людини.
Покритка попідтинню з байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались .. А панич не знає, з двадцятою, недоліток, Душі пропиває! (Т. Шевченко).
Словник української мови (СУМ-20)