недоліток
НЕДО́ЛІТОК, тка, ч.
1. Юнак чи дівчина, що не досягли повноліття; підліток.
— Була [Орина] нічого, а тепер, кажу вам, не знаю, а Текля ще недоліток (Свидн., Люборацькі, 1955, 92);
— Якщо вже ти недоліткові дозволяєш любовні шури-мури, то хай на мотоцикл та й жене собі на побачення (Гончар, Тронка, 1963, 107).
2. перен., зневажл. Уживається як лайлива, презирлива назва недостойної, розбещеної, малорозвиненої і т. ін. людини.
Покритка попідтинню з байстрям шкандибає, Батько й мати одцурались.. А панич не знає, з двадцятою, недоліток, Душі пропиває! (Шевч., І 1964, 239)
Словник української мови (СУМ-11)