недопалок
НЕДО́ПАЛОК, лка, ч., розм.
1. Те саме, що недо́курок.
Гірник докурив цигарку, але недопалок не кинув на підлогу (Д. Ткач).
2. чого, від (од) чого. Неспалена частина чого-небудь.
Підійшов вусатий сторож, підмів забутий Арсеном недопалок сірника (Л. Дмитерко);
Я враз побачив там [у паламарці] на якійсь жаровні силу недопалків од свічок (І. Микитенко).
Словник української мови (СУМ-20)