недосяжний
НЕДОСЯ́ЖНИЙ, а, е.
1. До якого неможливо або важко дістатися, добратися через велику відстань.
Ворожі літаки десь понеслися далі в глиб країни. Тільки тепер Захар збагнув увесь жах такої раптової появи ворога, недосяжного в небі (Іван Ле);
А мрії линули в простори. Туди, туди на сизі гори До недосяжних верховин (О. Олесь);
// Надзвичайно великий, високий; безмежний.
На небі світилися зірки, так само як і вчора, і позавчора. Десь, у недосяжній висоті мирно миготіли вони (А. Хижняк).
2. Те саме, що недосту́пний 2–4.
Як гарно марилось на шкільній лаві, скільки робилося сміливих, але часом і недосяжних проектів! (М. Коцюбинський);
В її очах було щось глибоке, таємне і недосяжне (Є. Кравченко);
– Властолюбна королева Луїза, недавно горда і недосяжна, тепер щасливо посміхається, ловлячи кожен мій погляд і кожне слово (П. Кочура).
3. З яким ніщо не може зрівнятися; неперевершений.
Сонце стояло над степом міднолике, значне у своїй недосяжній величності (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)