недосяжно
НЕДОСЯ́ЖНО.
1. Присл. до недося́жний.
Висока зоряна ніч недосяжно розкинулась над головою (М. Стельмах);
// Дуже, надзвичайно.
– Я був переконаний, що в ній, у цій дівчині .. було так багато прекрасного і недосяжно хвилюючого, що я думав про неї ночами (О. Гуреїв).
2. у знач. присудк. сл. Неможливо.
Доктор же каже, що .. важно якнайбільше бути на свіжім повітрі, а се в нашу осінь і зиму недосяжно (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)