недосяжно
НЕДОСЯ́ЖНО.
1. Присл. до недося́жний.
Висока зоряна ніч недосяжно розкинулась над головою (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 885);
// Дуже, надзвичайно.
— Я був переконаний, що в ній, у цій дівчині.. було так багато прекрасного і недосяжно хвилюючого, що я думав про неї ночами (Гур., Новели, 1951, 194).
2. у знач. присудк. сл. Неможливо.
Доктор же каже, що.. важно якнайбільше бути на свіжім повітрі, а се в нашу осінь і зиму недосяжно (Л. Укр., V, 1956, 382).
Словник української мови (СУМ-11)