недотика

НЕДОТИ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко.

Те саме, що недото́рка.

– Старша [сестра], тепер пані графиня, та була вроджена пані, горда, недотика (І. Франко);

Ото, яка недотика! Не та рано встала, Що до світа упилася .. А та, що й проспалась! (Т. Шевченко).

Значення в інших словниках

1. недотика — недоти́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. недотика — -и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що недоторка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недотика — НЕДОТО́РКА розм. (про вразливу, образливу людину), НЕДОТИ́КА розм., МІМО́ЗА розм. рідше. Юрко вважає Ваню Дорошука недоторкою і татовим синком (О. Донченко); — Старша (сестра), тепер пані графиня, та була вроджена пані, горда, недотика, остра на слово (І. Франко).  Словник синонімів української мови
4. недотика — НЕДОТИ́КА, и, ч. і ж., розм., рідко. Те саме, що недото́рка. — Старша [сестра], тепер пані графиня, та була вроджена пані, горда, недотика (Фр., VIII, 1952, 57); Ото, яка недотика! Не та рано встала, Що до світа упилася.. А та, що й проспалась! (Шевч., І, 1963, 298).  Словник української мови в 11 томах
5. недотика — Недотика, -ки ж. 1) Недотрога. Отто яка недотика. Шевч. 2) раст.: Impatiens noli me tangere.  Словник української мови Грінченка