недоїдок
НЕДО́ЇДОК, дка, ч.
1. Недоїдений шматок чого-небудь.
І всі, хто чим багатий – хто недоїдок червивого яблука, хто об'їджений качан кукурудзи, хто кісточки з сливок – складали на вікно купками (А. Свидницький);
Обід закінчується дуже швидко. Ще пес не встиг поглинути недоїдків, а Майстри вже збираються кудись (Ю. Збанацький).
2. тільки мн., перен. Те, що непотрібне кому-небудь; покидьки.
– Він [секретар] усе [з хабарів] забира, а нам тільки недоїдки кида – ми ж і недоїдки беремо та діло робимо, а він і все забере та нічого не зробить (Панас Мирний);
– Не була твоя мати чужим попихачем, та й не буде. Як гірко не доводилося, та все не коштувала недоїдків від панського столу (Л. Яновська).
3. перен. Уживається як лайливе слово.
– Кидай, кидай, котячий недоїдок, коли прийшов на роботу! – накинувся він на Івана (Л. Яновська).
Словник української мови (СУМ-20)