недруг
НЕ́ДРУГ, а, ч.
1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь; недоброзичливець.
Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (П. Колесник);
// чого. Той, хто вороже ставиться до чого-небудь, заперечує, не визнає його, дотримуючись протилежних поглядів.
– Єдине, що непокоїть мене, – мовив згодом Шульга, – щоб злі сили, всі недруги мирного життя не вчинили найстрашнішого злочину в історії... (Н. Рибак).
2. нар.-поет. Супротивник у воєнних діях; ворог.
Словник української мови (СУМ-20)