недруг
НЕ́ДРУГ, а, ч.
1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь; недоброзичливець.
Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (П. Колесник);
// чого. Той, хто вороже ставиться до чого-небудь, заперечує, не визнає його, дотримуючись протилежних поглядів.
– Єдине, що непокоїть мене, – мовив згодом Шульга, – щоб злі сили, всі недруги мирного життя не вчинили найстрашнішого злочину в історії... (Н. Рибак).
2. нар.-поет. Супротивник у воєнних діях; ворог.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недруг — не́друг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- недруг — див. ворог Словник синонімів Вусика
- недруг — [недруг] -га, м. (на) -гов'і/-гу, кл. -ужеи, мн. -гие, -г'іў Орфоепічний словник української мови
- недруг — -а, ч. 1》 Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь. || чого. Той, хто вороже ставиться до чого-небудь, заперечує, не визнає його, дотримуючись протилежних поглядів. 2》 нар.-поет. Противник у воєнних діях; ворог. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недруг — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
- недруг — НЕ́ДРУГ, а, ч. 1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь. Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (Кол., Терен.., 1959, 356); // чого. Словник української мови в 11 томах
- недруг — Не́друг, -га м. Недругъ, врагъ. Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький. К. ЧР. 12. Словник української мови Грінченка