1. Орфоепічний словник української мови

недруг

не́друг

[недруг]

-га, м. (на) -гов'і/-гу, кл. -ужеи, мн. -гие, -г'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недруг — не́друг іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. недруг — див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. недруг — -а, ч. 1》 Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь. || чого. Той, хто вороже ставиться до чого-небудь, заперечує, не визнає його, дотримуючись протилежних поглядів. 2》 нар.-поет. Противник у воєнних діях; ворог. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недруг — НЕ́ДРУГ, а, ч. 1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь; недоброзичливець. Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (П. Колесник); // чого. Словник української мови у 20 томах
  5. недруг — ВО́РОГ (той, хто перебуває в стані ворожнечі з ким-небудь, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє чим-небудь), НЕ́ДРУГ, СУПРОТИ́ВНИК, ПРОТИ́ВНИК, НЕДОБРОЗИ́ЧЛИВЕЦЬ, НЕНАВИ́СНИК, НЕПРИ́ЯТЕЛЬ розм., ВОРІЖЕ́НЬКИ мн., фольк., ВРАГ заст., поет. Словник синонімів української мови
  6. недруг — НЕ́ДРУГ, а, ч. 1. Той, хто неприязно, недоброзичливо, вороже ставиться до кого-небудь. Іван поволі підвівся, не спускаючи погляду з свого давнього недруга (Кол., Терен.., 1959, 356); // чого. Словник української мови в 11 томах
  7. недруг — Не́друг, -га м. Недругъ, врагъ. Піднявсь на ляхів і на всіх недругів отчизни батько Хмельницький. К. ЧР. 12. Словник української мови Грінченка