недугувати

НЕДУ́ГУВАТИ, ую, уєш і рідко НЕДУ́ЖАТИ, аю, аєш, недок., на що і без дод.

Бути хворим; хворіти, слабувати.

Частіш ходила до нас Чайчиха, бо мати все недугувала (Марко Вовчок);

Три тижня [тижні] недужав [Хома] (Г. Квітка-Основ'яненко);

// чим, на що. Страждати від якої-небудь хвороби.

[Хлопець:] Тяжко я на пропасницю недугував (Леся Українка);

А з осені почала моя жінка недугувати нервами (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. недугувати — неду́гувати дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. недугувати — див. хворіти  Словник синонімів Вусика
3. недугувати — -ую, -уєш і недужати, -аю, -аєш, недок. Бути хворим, хворіти. || чим, на що. Страждати від якої-небудь хвороби.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недугувати — ХВОРІ́ТИ на що, чим і без додатка (бути хворим, мати якусь хворобу), НЕЗДУ́ЖАТИ, СЛАБУВА́ТИ, НЕДУГУВАТИ, НЕДУ́ЖАТИ, СЛАБІ́ТИ, ХОРІ́ТИ розм., ХВОРУВА́ТИ (ХОРУВА́ТИ діал.), БОЛІ́ТИ розм., ГИБІТИ діал.  Словник синонімів української мови
5. недугувати — НЕДУ́ГУВАТИ, ую, уєш і рідко НЕДУ́ЖАТИ, аю, аєш, недок. Бути хворим, хворіти. Частіш ходила до нас Чайчиха, бо мати все недугувала (Вовчок, І, 1955, 234); Три тижня [тижні] недужав [Хома] (Кв.-Осн., II, 1956, 251); // чим, на що.  Словник української мови в 11 томах
6. недугувати — Недугувати, -гую, -єш гл. = нездужати. Зосталася сама самісінька недугуючи. МВ. ІІ. 14. Недугувала з місяць. Мир. Пов. II. 78.  Словник української мови Грінченка