незабарний

НЕЗАБА́РНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється, відбувається за короткий відрізок часу.

І хазяїни, і гості разом пішли до церкви. Недавно пішли, та швидко й вертаються: у такі дні незабарна служба... (Панас Мирний).

2. Який має відбутися, здійснитися скоро, незабаром.

Із тривогою та щемом у серці думав про той незабарний день, коли доведеться прощатися з привітним і щирим земляком. (І. Білик);

Тепер синові штукарства навіть потішали матір, вона вже уявляла свою незабарну зустріч із ним (О. Гончар).

3. Який вміє швидко робити, здійснювати що-небудь.

Значення в інших словниках

1. незабарний — незаба́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незабарний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, відбувається за короткий відтинок часу. 2》 Який вміє швидко робити, здійснювати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незабарний — ШВИДКИ́Й (про дії, рухи, темп тощо — який відзначається великою швидкістю, інтенсивністю, частотою), СТРІМКИ́Й, СТРІМЛИ́ВИЙ рідше, СКО́РИЙ, БИ́СТРИЙ, ПРУДКИ́Й, ХУТКИ́Й, ШПАРКИ́Й, БУРХЛИ́ВИЙ підсил., НЕВПИ́ННИЙ (НЕУПИ́ННИЙ) підсил., ШАЛЕ́НИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
4. незабарний — НЕЗАБА́РНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється, відбувається за короткий відрізок часу. 2. Який вміє швидко робити, здійснювати що-небудь.  Словник української мови в 11 томах
5. незабарний — Незабарний, -а, -е 1) Не медлительный, скорый. 2) Не требующій много времени. У такі дні незабарна служба (в церкві). Мир. Пов. II. 58.  Словник української мови Грінченка