незабаром
НЕЗАБА́РОМ, присл.
Через деякий час, невеликий період після чого-небудь.
Незабаром після того вийшла воля (Панас Мирний);
Знайомство Міцкевича з Пушкіним, як усім відомо, незабаром перейшло в дружбу (М. Рильський);
// Через короткий відрізок часу; трохи згодом.
Дворак верхи кудись скочив і повернувся незабаром (Марко Вовчок);
На ґанку загупали чиїсь швидкі кроки, потім шалено задзвонив дзвоник, незабаром постукали в двері (М. Стельмах);
// У найближчому майбутньому; скоро.
Схаменіться! будьте люде, Бо лихо вам буде. Розкуються незабаром Заковані люде (Т. Шевченко);
– А чи чував ти, Федосію Андрійовичу, що ось незабаром буде заведена для сільських учителів форма? (С. Васильченко);
// у знач. присудк. сл. Скоро.
Ось уже різдво незабаром (А. Головко);
Рвався [Черниш] до нього [берега] очима, всією істотою. Ось уже незабаром, ось уже близько... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)